Відповідальність за
порушення правил безпеки руху та експлуатації автотранспорту
Нормативна база:
1. КпАП «Кодекс України про адміністративні правопорушення» Закон від 7 грудня 1984 року № 8074-X.
2. КК «Кримінальний кодекс України» Закон від 5 квітня 2001 року № 2341-III.
Останніми роками питання протидії
порушенням правил дорожнього руху й експлуатації транспорту привертає
все більше громадської уваги та викликає цікавість науковців.
Автомобільний транспорт відіграє дедалі більшу роль у суспільному та
особистому житті кожної людини, оскільки саме він сприяє задоволенню
потреб усього суспільства в перевезенні пасажирів і вантажів на будь-яку
відстань. Проте незадовільна якість доріг, безсистемне реформування
правоохоронних органів, на які покладено обов’язок забезпечення безпеки
дорожнього руху, повільне впровадження технічних заходів контролю
дорожнього руху, особиста недисциплінованість значної кількості водіїв та їх відчуття безкарності за вчинені правопорушення призводять до
збільшення порушень у сфері безпеки дорожнього руху й експлуатації
транспорту. Так, щорічно в Україні в результаті дорожньо-транспортних
пригод гине 5–7 тисяч українців, а 30–40 тисяч отримують тілесні
ушкодження різного ступеня. Ці показники є одними з найбільших у Європі.
Матеріальна шкода, що спричиняється в результаті дорожньотранспортних пригод, дорівнює 1,5–2,5 % ВВП України, що становить 4,5
млрд доларів щорічно [1]. У зв’язку з цим держава повинна системно
протидіяти порушенням дорожнього руху та експлуатації транспорту, серед
іншого і найсуворішими заходами кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи,
зазначимо, що дослідженню кримінальної відповідальності за порушення
правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які
керують транспортними засобами, приділяється чимала увага не лише в
нашій державі, але й за кордоном. Проте, незважаючи на досить ґрунтовну
наукову розробку цієї тематики, чинне кримінальне законодавство
України щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення
правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які
керують транспортними засобами, потребує більш глибокого
концептуального дослідження та вироблення з цього приводу пропозицій
щодо внесення певних змін у законодавство України, що сприятимуть
більш ефективному впливу на свідомість кожного члену суспільства щодо
попередження скоєння таких злочинів не лише сьогодні, але й у
майбутньому.
Ретельного дослідження також вимагають зміни до статті 286 КК,
передбачені Проектом закону про внесення змін до деяких законодавчих
актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих
категорій кримінальних правопорушень, ухваленим Верховною Радою
України 22.11.2018 р. і направленим на підпис Президенту України
07.12.2018 [9] Важливим уявляється і зіставлення статті 286 КК зі ст. 286-1
КК «Керування транспортними засобами в стані алкогольного,
наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів,
що знижують увагу та швидкість реакції», яка запроваджується відповідно
до цього законопроекту.
Вищевикладене зумовлює необхідність проведення комплексного
дослідження проблем установлення кримінальної відповідальності за
порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особами, які керують транспортними засобами, й вироблення на основі
нового бачення як концептуальних теоретичних положень, так і пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України, що
регулює суспільні відносини у цій сфері.
Комментарии
Отправить комментарий